Актуальна податкова інформація

Дата: 23.05.2023 12:15

Кількість переглядів: 399

Актуальна податкова інформація

22 травня 2023 року

Чи додаються відповідні додатки до уточнюючого розрахунку у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації з ПДВ?

Виправлення помилок проводиться шляхом подання уточнюючого розрахунку, до якого у разі заповнення даних у відповідних рядках додаються відповідні додатки з відміткою «уточнюючий». Зазначені додатки містять вартісні показники, які відображаються на суму уточнення (збільшення або зменшення) з відповідним знаком та відповідають даним з колонки 6 уточнюючого розрахунку. У разі якщо колонка 6 уточнюючого розрахунку у відповідних рядках, до яких повинні додаватися додатки, не заповнена, то відповідно додатки до таких рядків уточнюючого розрахунку платником податку не додаються.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з ПДВ, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі – уточнюючий розрахунок) до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 8 розділу VІ Порядку № 21 у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Здійснення реєстрації суб'єктів господарювання як платників акцизного податку

Відповідно до підпункту 212.3.1 пункту 212.3 статті 212 ПКУ реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб’єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб’єкту відповідної ліцензії.

Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов’язані надати контролюючому органу за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п’ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

Згідно з підпунктом 212.3.1 прим. 1 пункту 212.3 статті 212 ПКУ особи – суб’єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Інші платники підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб-підприємців, не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому розпочато господарську діяльність (підпункт 212.3.2 пункту 212.3 статті 212 ПКУ).

При цьому відповідно до пункту 223.2 статті 223 ПКУ платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 ПКУ (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5 прим. 1, 215.3.5 прим. 2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 ПКУ), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 ПКУ.

Також згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПКУ особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб-підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Таким чином, реєстрація у контролюючих органах як платників акцизного податку суб’єктів господарювання, постійних представництв, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей, наданих органами ліцензування, щодо видачі таким суб’єктам відповідних ліцензій.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку на підставі поданої не пізніше ніж за 3 робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Реєстрація інших суб’єктів господарювання як платників акцизного податку здійснюється на підставі поданих за встановленою формою декларацій, які подаються:

     - суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів – за місцезнаходженням пункту продажу товарів;

     - всіма іншими суб’єктами господарювання – за місцезнаходженням юридичних осіб або місцем проживання фізичних осіб-підприємців.

Який порядок зарахування ФОП авансових внесків при проведенні остаточного розрахунку?

Відповідно до статті 177 розділу IV ПКУ фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Надмірно сплачені суми податку на доходи фізичних осіб підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому ПКУ.

Де можна отримати  інформацію про реєстраційні дані ФОП та юридичної особи?

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців регулюються Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань – єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (пункт 7 статті 1 Закону № 755).

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону № 755 відомості, що містяться в ЄДР, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених Законом № 755, за їх надання стягується плата.

Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань затверджений наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 № 1657/5 «Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Відомості з ЄДР надаються за допомогою програмних засобів ведення ЄДР у паперовій або електронній формах, що мають однакову юридичну силу та містять обов’язкове посилання на ЄДР, крім документів, що містяться в реєстраційній справі та надаються у паперовій формі.

У паперовій формі надаються:

     виписка з ЄДР, яка надається державним реєстратором територіального органу Міністерства юстиції України, на аркушах формату А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків з проставлянням підпису та печатки державного реєстратора;

     витяг з ЄДР, який надається уповноваженою особою суб’єкта державної реєстрації (крім державного реєстратора Міністерства юстиції України або його територіального органу), центру надання адміністративних послуг, нотаріусом, на аркушах формату А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків та без проставляння підпису і печатки;

     документи, що містяться в реєстраційній справі відповідної юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної, фізичної особи - підприємця, які надаються державним реєстратором суб’єкта державної реєстрації, що відповідно до закону уповноважений зберігати реєстраційні справи у паперовій формі, шляхом виготовлення копій таких документів з проставлянням підпису та печатки державного реєстратора на кожній сторінці.

В електронній формі надаються:

     відомості з ЄДР через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи;

     відомості з ЄДР у форматі бази даних або в іншому форматі у режимі реального часу на підставі договорів, укладених з технічним адміністратором ЄДР (пункт 3 розділу І Порядку).

За надання відомостей з ЄДР справляється плата у розмірі, встановленому Законом № 755 (пункт 4 розділу І Порядку)

Виписка, витяг з ЄДР у паперовій формі, витяг та інші відомості з ЄДР в електронній формі надаються незалежно від місця зберігання реєстраційної справи в паперовій формі (пункт 5 розділу І Порядку).

Відомості з ЄДР надаються у строки, встановлені Законом № 755 або у випадках, передбачених Законом № 755, у строки, визначені договором, укладеним з технічним адміністратором ЄДР (пункт 6 розділу І Порядку).

Виписка, витяг з ЄДР в паперовій формі надаються за запитом про надання виписки з ЄДР, про надання витягу з ЄДР (додатки 1, 2 до Порядку) заявника шляхом звернення до уповноваженого суб’єкта державної реєстрації, центру надання адміністративних послуг або нотаріуса (пункт 1 розділ ІІ Порядку).

Пунктом 2 розділу І Порядку визначено, що уповноважена особа суб’єкта державної реєстрації – посадова особа чи особа, яка перебуває у трудових відносинах із суб’єктом державної реєстрації, що відповідно до законодавства отримала ідентифікатор доступу до ЄДР виключно для цілей прийняття запиту та видачі витягу з ЄДР або документів, що містяться в реєстраційній справі, у паперовій формі, а у випадку надання виписки з ЄДР – посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України; центр надання адміністративних послуг – утворений відповідно до Закону України від 06 вересня 2012 року № 5203-VI «Про адміністративні послуги» центр надання адміністративних послуг.

Безоплатний доступ до актуальних на момент запиту відомостей ЄДР забезпечується через офіційний вебсайт розпорядника ЄДР шляхом їх пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування.

Детальна інформація щодо отримання відомостей з ЄДР наявна на вебсайті Міністерства юстиції України (https //usr.minjust.gov.ua).

Вхід здійснюється після ідентифікації особи із використанням кваліфікованого електронного підпису.

Що є податковим номером платника податку і в яких документах він зазначається?

Відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.

Пунктом 2.2 розділу II Порядку № 1588 визначено, що податковим номером платника податків є:

     1) код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі – ЄДРПОУ) для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичні особи – резиденти та відокремлені підрозділи юридичних осіб – резидентів та нерезидентів);

     2) реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (далі – реєстраційний номер), крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта;

     3) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючими органами за структурою, встановленою у пункті 2.3 розділу ІІ Порядку № 1588, платникам податків, визначеним у пункті 2.4 розділу ІІ Порядку № 1588.

Згідно з пунктом 2.3 розділу II Порядку № 1588 структура реєстраційного (облікового) номера платника податків, який присвоюється контролюючим органом:

     XX000000К, де:

     XX – приймає значення 77 – для платників податків – резидентів, 88 – для платників податків – нерезидентів;

     000000 – порядковий номер;

     К – контрольний розряд, який формується за алгоритмом, визначеним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Пунктом 2.4 розділу ІІ Порядку № 1588 визначено, що реєстраційний (обліковий) номер платника податків надається контролюючими органами:

     1) уповноваженим особам договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи при взятті на облік договору згідно з Порядком № 1588;

     2) управителям майна при взятті на облік договорів управління майном згідно з Порядком № 1588;

     3) інвесторам (операторам) за угодами про розподіл продукції;

     4) виконавцям (юридичним особам – нерезидентам) проектів (програм) міжнародної технічної допомоги та представництвам донорських установ в Україні;

     5) іноземним дипломатичним представництвам та консульським установам, представництвам міжнародних організацій в Україні (далі – дипломатична місія) у разі взяття їх на облік згідно з пунктом 4.9 розд. IV Порядку № 1588 або як платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

     6) іноземним компаніям, організаціям, утвореним відповідно до законодавства інших держав, у разі взяття їх на облік згідно з підпунктами 3.4, 3.14 розділу III та/або розділу V Порядку № 1588.

Податковий номер платника податків зазначається у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків, у всіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 2.5 розділу ІІ Порядку № 1588).

Податковий номер платника податків не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в контролюючих органах такого платника податків, за винятком випадків зміни коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера (пункт 2.6 розділу ІІ Порядку № 1588).

Згідно з пунктом 2.7 розділу ІІ Порядку № 1588 уповноваженій особі за декількома договорами про спільну діяльність, управителю майна за декількома договорами управління майном чи інвестору (оператору) за декількома угодами про розподіл продукції податковий номер видається на кожний із зазначених договорів (угод) при взятті їх на облік згідно з Порядком № 1588.

Податковий номер, наданий уповноваженій особі, управителю майна чи інвестору (оператору), не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в контролюючих органах відповідного договору чи угоди, у тому числі в разі:

     призначення іншої особи – учасника договору чи угоди уповноваженою особою чи інвестором (оператором), якщо наслідками таких змін не є припинення договору або угоди;

     зміни місцезнаходження уповноваженої особи, управителя майна чи інвестора (оператора);

     зміни контролюючого органу, у якому уповноважена особа, управитель майна чи інвестор (оператор) перебуває на обліку.

Після зняття з обліку платника податків податковий номер, який надавався контролюючим органом, закривається та надалі не використовується (пункт 2.8 розділу ІІ Порядку № 1588).

Яка відповідальність передбачена за порушення термінів подання повідомлення за формою № 20-ОПП?

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПКУ платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Форму Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, визначено у додатку 10 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011  № 1588.

При цьому відокремлені підрозділи юридичної особи подають інформацію про об’єкти оподаткування, що знаходяться на їх балансі. Юридична особа інформує про всі об’єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи (пункт 8.2 розділу VIII Порядку № 1588).

Повідомлення за ф. № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (пункт 8.4 розділу VIII Порядку № 1588).

Згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПКУ неподання у строки та у випадках, передбачених ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог, встановлених ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 грн., на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під  час  виконання  договору про спільну діяльність, – 1020 гривень.

У разі не усунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 грн., на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 2040 гривень.

Отже, платник податків зобов’язаний подавати повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за ф. № 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об’єктів оподаткування або об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

У разі виявлення порушень термінів подання кількох повідомлень за ф. № 20-ОПП, у тому числі під час документальної перевірки, накладається штраф по кожному такому факту у розмірах, встановлених пунктом 117.1 статті 117 ПКУ.

В які терміни податковий агент повинен перерахувати до відповідного бюджету ПДФО?

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 розділу IV ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену в статті 167 ПКУ.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35 прим. 1 ПКУ.

Так, пунктом 35 прим. 1.1 статті 35 прим. 1 ПКУ визначено, що єдиний рахунок – це рахунок, відкритий у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який може використовуватися платником податків для сплати грошових зобов’язань та/або податкового боргу з податків та зборів, передбачених ПКУ, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Не допускається прийняття на єдиний рахунок електронних грошей.

Єдиний рахунок не може використовуватися платником податків для сплати грошових зобов’язань та/або податкового боргу з податку на додану вартість, акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, а також для сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання)   (підпункт 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПКУ).

Разом з тим, підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПКУ визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

За якою ставкою ПДФО оподатковуються доходи ФОП, що перебувають на загальній системі оподаткування?

Оподаткування доходів, отриманих фізичними особами-підприємцями від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється   статтею 177 ПКУ.

Так, відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПКУ доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5  статті 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2  стаття 177 ПКУ).

Чи сплачується суб'єктом господарювання акцизний податок з реалізації роздрібної торгівлі алкогольних напоїв, якщо товар втрачено?

Якщо товар зіпсовано, знищено, втрачено суб’єктами господарювання сплачується акцизний податок з реалізації роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (тютюнових виробів), крім випадків, передбачених підпунктом 216.3 статті 216 ПКУ.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, зокрема, що реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об’єктах громадського харчування.

Для цілей оподаткування акцизним податком з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів зіпсовані, знищені товари, або товари, наявність чи місцезнаходження яких не підтверджено таким суб’єктом господарювання, у тому числі товари, нестача яких виявлена за результатами інвентаризації, проведеної суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі (у тому числі на вимогу контролюючого органу, надану згідно з підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПКУ під час перевірки контролюючим органом), вважаються проданими безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Ця норма не застосовується до випадків, передбачених підпунктом 216.3 статті 216 ПКУ.

Згідно пунктом 216.3 статті 216 ПКУ податкове зобов’язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо:

     а) платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим;

     б) підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов’язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів для підакцизних товарів, наявність або місцезнаходження яких не підтверджено таким суб’єктом господарювання, у тому числі таких товарів, недостача яких виявлена за результатами інвентаризації, проведеної суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі на вимогу контролюючого органу при проведенні перевірки такого органу, є дата складення відповідного документа, що засвідчує зазначені факти (пункт 216.9 стаття 216 ПКУ).

Яким чином фізична особа – громадянин України може через свої релігійні переконання відмовиться від РНОКПП?

Відповідно до пункту 1 розділу VIІI Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов’язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою № 1П (додаток 8 до Положення № 822), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, та пред’явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред’являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).

Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта (пункт 2 розділу VIІI Положення № 822).

Фізична особа подає Повідомлення до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа перебуває за межами населеного пункту проживання (пункт 3 розділу VIІI Положення № 822).

Для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних або оформлення паспорта вперше.

У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданому Повідомленні щодо внесення серії та/або номера паспорта, прізвища, імені, по батькові, дати чи місця народження, місця проживання тощо фізичній особі може бути відмовлено у реєстрації та повідомлено про необхідність подання нової заяви для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру (пункт 3 розділу VIІI Положення № 822).

Після приймання Повідомлення контролюючим органом здійснюється перевірка щодо наявності реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків або в окремому реєстрі Державного реєстру - за серією та/або номером паспорта (пункт 5 розділу VIІI Положення № 822).

Пунктом 6 розділу VIІI Положення № 822 визначено, що процедура перевірки щодо можливості внесення відмітки до паспорта здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання до контролюючого органу Повідомлення (пункт 6 розділу VIІI Положення № 822).

За результатами такої перевірки повідомлення-підтвердження щодо можливості внесення відмітки до паспорта надсилається до відповідного контролюючого органу.

Якщо встановлено, що фізична особа, яка подала Повідомлення, обліковується в окремому реєстрі за іншими серією та/або номером паспорта, до відповідного контролюючого органу замість повідомлення-підтвердження надсилається відмова у повторній реєстрації в окремому реєстрі.

У такому разі контролюючий орган інформує фізичну особу про необхідність внесення змін до окремого реєстру Державного реєстру у порядку, визначеному розділом IX Положення № 822.

Чи подається повідомлення № 20-ОПП, якщо платник податків здійснив поділ власного приміщення на два і більше об’єктів різного призначення?

Якщо платник податків здійснив поділ власного приміщення на два і більше об’єктів різного призначення (магазин, перукарня, кафе тощо), то подається повідомлення за ф. № 20-ОПП, в якому інформація щодо такого об’єкта оподаткування зазначається декількома рядками, а саме: у першому рядку зазначається інформація про закриття об’єкта оподаткування, призначення якого змінюється (у графу 2 вноситься значення «6 – закриття об’єкта оподаткування»), у наступних – оновлена інформація про об’єкти оподаткування, які створено чи відкрито на основі закритого (у графу 2 вноситься значення «1 – первинне надання інформації про об’єкти оподаткування»).

При цьому кожному новоствореному об’єкту оподаткування присвоюється відповідний ідентифікатор об’єкта оподаткування за правилами, визначеними п. 4 Пам’ятки для заповнення розділу 3 Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (додаток до повідомлення за ф. № 20-ОПП).

Повідомлення за ф. № 20-ОПП з інформацією про об’єкти оподаткування, які зареєстровані у відповідному державному органі без присвоєння реєстраційного номера (кадастрового номера, реєстраційного номера об’єкта нерухомого майна), подаються до контролюючого органу за основним місцем обліку в паперовому вигляді із доданням копії документа, що підтверджує реєстрацію об’єкта оподаткування у відповідному державному органі. У такому разі графа 12 «Реєстраційний номер об’єкта оподаткування» повідомлення за ф. № 20-ОПП не заповнюється (п. 8.4 розділу VІІІ Порядку № 1588).

Відповідно до пункту 8.1 розділу VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку шляхом подання повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (додаток 10 до Порядку № 1588) у порядку, встановленому розділом VIIІ Порядку № 1588.

Пунктом 8.4 розділу VІІІ Порядку № 1588 визначено, що повідомлення за                ф. № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Згідно з пунктом 8.5 розділу VІІІ Порядку № 1588 у разі зміни відомостей про об’єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об’єкта оподаткування, платник надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за ф. № 20-ОПП з оновленою інформацією про об’єкт оподаткування щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об’єкта оподаткування.

При цьому в разі зміни призначення об’єкта оподаткування або його перепрофілювання інформація щодо такого об’єкта оподаткування надається в повідомленні за ф. № 20-ОПП двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об’єкта оподаткування, призначення якого змінюється, у другому – оновлена  інформація про об’єкт оподаткування, який створено чи відкрито на основі закритого, при цьому ідентифікатор об’єкта оподаткування змінюється.

Як правильно зазначати у фіскальному чеку назви товару при продажу вживаних технічно складних побутових товарів?

Суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність із продажу комплектуючих частин вживаних технічно складних побутових товарів (портативний персональний комп’ютер, включаючи дисплей, клавіатуру і вказівний пристрій, акумуляторні батареї, ноутбук) і стикаються із складнощами у веденні обліку та правильності їх найменування, Державна податкова служба України рекомендує керуватись таким.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Форма та зміст розрахункових документів визначена Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 21 липня 2016 року № 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350.

Розділом ІІ Положення передбачено, що при реалізації товарів (послуг) обов’язковим реквізитом чеку є назва товару (послуги).

Таким чином, фіскальний касовий чек на товари (послуги) визнається відповідним (у частині ідентифікації товару), якщо в ньому зазначена назва товару (послуги).

Кожна модель і модифікація комп’ютерної техніки має основні частини та складові комп’ютера (комплектуючі), а в технічній документації на таку техніку чітко зазначено назву і характеристики кожної з них.

Частина комплектуючих само собою є технічно складними пристроями, а відповідно продаж таких комплектуючих потребує ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації всіх товарів та відповідно створення субʼєктом господарювання документів у передбачений законодавством спосіб (абзац 1 пункту 44.1 та абзац 1 пункту 177.10 Податкового кодексу України, що будуть свідчити про походження таких товарів.

Отже, виходячи з цього, назва товару в фіскальному чеку РРО/ПРРО повинна зазначатися так, щоб виконувались одночасно дві умови: назва повинна відображати споживчі ознаки товару та однозначно ідентифікувати товар чи послугу в документообігу суб’єкта господарювання.

Cтрахування роботодавцем водіїв від нещасних випадків: Чи оподатковувати ПДФО?

Суми внесків на обов’язкове страхування, що сплачуються підприємством за своїх працівників згідно з договором про обов’язкове страхування, не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу працівників.

При цьому, у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, суми таких внесків відображаються з ознакою доходу «132».

Згідно з підпунктом 165.1.5 пункту 165.1 статті 165 ПКУ, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми внесків на обов’язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших, ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Обов’язковим страхуванням є страхування, яке здійснюється на виконання норм законодавчих актів. Так, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов’язковим згідно з вимогами Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».     

ФОП на загальній системі оподаткування отримав доходи в іноземній валюті: Який курс НБУ використовувати?

Враховуючи те, що виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок або у касу, тобто застосовується касовий метод.

Крім того, сума доходів, одержаних  платником податку в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування її у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату фактичного одержання  таких доходів.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців визначений статтею 177 ПКУ.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи- підприємця.

Куди нотаріус подає Податковий розрахунок, якщо робоче місце знаходиться не за місцем обліку?

Незважаючи на те, що робоче місце (контора) нотаріуса знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання, Розрахунок нотаріус подає до контролюючого органу за основним місцем обліку (місцем проживання). Однак, у такому випадку він подає два окремих Розрахунки з додатками 4ДФ, а саме:

        - з інформацією про нараховані доходи найманим працівникам, де у рядку 032 Розрахунку та додатка 4ДФ до Розрахунку зазначає код органу самоврядування, який є адміністративним центром територіальної громади (за Кодифікатором адміністративно – територіальних одиниць та територій територіальних громад, далі – Кодифікатор) за місцем свого постійного проживання;

        - з інформацією про посвідчені договори купівлі-продажу або спадщини (подарунку), де у рядку 032 Розрахунку та додатка 4ДФ до Розрахунку зазначає код органу самоврядування, який є адміністративним центром територіальної громади за Кодифікатором за місцезнаходженням свого робочого місця (контори).

Відповідно до пункту 172.4 статті 172, пункту 173.4 статті 173, пункту 174.4 статті 174 розділу IV ПКУ нотаріус щокварталу в порядку, встановленому розділом ІV ПКУ для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49,  пункту 65.1 статті 65 розділу II та пунктів 178.1, 178.4 статті 178 розділу IV ПКУ приватний нотаріус як самозайнята особа зобов’язаний стати на облік (зареєструватись) у контролюючому органі за місцем свого постійного проживання та подавати до 1 травня року, що настає за звітним до такого органу річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за результатами звітного року.

З урахуванням положень статті 63, статті 65 розділу II та пункту 6.8 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 приватний нотаріус підлягає взяттю на облік в контролюючих органах:

        за місцем проживання, якщо місце проживання (реєстрації відповідно до паспортного документа) та місце розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (відповідно до реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності) знаходяться на території однієї адміністративно-територіальної одиниці.

        за місцем проживання (основне місце обліку) та місцем розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (неосновне місце обліку), тобто якщо робоче місце нотаріуса знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання, то нотаріус повинен стати на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням свого робочого місця. При цьому до контролюючого органу за неосновним місцем обліку приватний нотаріус подає інформацію, перелік якої визначений пунктом 172.4 статті 172, пунктом 173.4 статті 173 та пунктом 174.4 статті 174 розділу IV ПКУ.

Інші обов’язки податкового агента та  платника податку на доходи фізичних осіб приватний нотаріус виконує за основним місцем обліку.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, Розрахунок подається до контролюючого органу за основним місцем обліку.

При цьому, нотаріуси за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах – уповноважена  на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку, встановленому розділом ІІ Порядку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку, зокрема, визначено, що у рядку 032 «Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад» заголовної частини Розрахунку зазначається код Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад за місцезнаходженням платника податку на доходи фізичних осіб або його відокремленого підрозділу, якщо Розрахунок подається податковим агентом за його відокремлений підрозділ.

Крім того, зазначений рядок 032 міститься в додатку 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» до Розрахунку, у якому вказується Кодифікатор адміністративно – територіальних одиниць та територій територіальних громад за місцезнаходженням податкового агента або відокремленого підрозділу, якщо Розрахунок подає податковий агент за відокремлений підрозділ.

Яким чином розраховується та сплачується акцизний податок з переобладнаних транспортних засобів?

Підпунктом 212.1.14 пункту 212.1 статті 212 ПКУ особу - власника ввезеного на митну територію України вантажного транспортного засобу, що переобладнується у легковий автомобіль, з якого справляється акцизний податок, визначено як платника вказаного податку.

Датою виникнення податкових зобов’язань у разі здійснення переобладнання вантажного транспортного засобу, який відповідає товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, у легковий автомобіль, що відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, є дата видачі документа про відповідність переобладнаного автомобіля вимогам безпеки дорожнього руху. У цьому випадку акцизний податок сплачується власником такого транспортного засобу не пізніше дати подання документів до органу, що здійснює державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації такого транспортного засобу (пункт 216.11 статті 216 ПКУ).

При цьому відповідно до підпункту 222.2.4 пункту 222.2 статті 222 ПКУ платники акцизного податку при зверненні до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації переобладнаного вантажного транспортного засобу у легковий автомобіль, зобов’язані пред’явити квитанції або платіжні інструкції про сплату податку з відміткою банку/небанківського надавача платіжних послуг про дату її виконання.

Суми податку, що підлягають сплаті, зокрема з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок акцизного податку, що діють на дату виникнення податкових зобов’язань (пункт 217.1 статті 217 ПКУ).

3 25 листопада 2018 року з набранням чинності Законом України від 08 листопада 2018 року № 2611-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» запроваджено нову систему оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів, зокрема і тих, що переобладнані у легкові автомобілі з вантажних транспортних засобів.

Так, для автомобіля, який в установленому законодавством порядку подається до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації у зв’язку із зміною моделі транспортного засобу, щодо переобладнання під час ввезення відповідала товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, а після переобладнання відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, ставка акцизного податку, яка визначена у підпункті 215.3.5 прим. 1 пункту 215.3 статті 215 ПКУ, обчислюється за формулою шляхом застосування до базових ставок акцизного податку коефіцієнтів - двигуна та віку.

Оскільки ставка акцизного податку встановлена у іноземній валюті (євро), розрахунок суми податку здійснюється за офіційний курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на перший день кварталу, в якому виникло податкове зобов’язання, і залишається незмінним протягом кварталу (пункт 217.3 статті 217 ПКУ).

Акцизний податок з операції переобладнання вантажного транспортного засобу у легковий автомобіль сплачується за місцем знаходження (проживання) особи, яка є власником переобладнаного транспортного засобу, за кодом бюджетної класифікації 14020800 «Акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) - Транспортні засоби» згідно з Класифікацією доходів бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11.

Слід зазначити, що у разі складності платнику податку самостійно визначити код згідно з УКТ ЗЕД переобладнаного вантажного транспортного засобу та суму акцизного податку, що підлягає сплаті, до здійснення реєстрації такого транспортного засобу, платник акцизного податку може звернутися до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації і крім заяви довільної форми надати документи про переобладнання транспортного засобу, зокрема, документ про відповідність переобладнаного автомобіля вимогам безпеки дорожнього руху.

Чи застосовуються штрафи до суб'єкта господарювання, який не змінив види діяльності на основі національного класифікатора України КВЕД ДК 009:2005 на аналогічні види діяльності на основі КВЕД ДК 009:2010?

 ПКУ не передбачено прямої норми щодо притягнення до відповідальності суб’єкта господарювання, який не змінив з 01.01.2014 види економічної діяльності на основі КВЕД ДК 009:2005 на аналогічні види діяльності на основі КВЕД ДК 009:2010.

При цьому види економічної діяльності, що були визначені на основі КВЕД ДК 009:2005, рекомендується замінити на аналогічні види діяльності на основі КВЕД ДК 009:2010 шляхом внесення змін до Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктом 11 частини другої статті 9 та пункту 6 частини четвертої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про юридичну особу (крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб) та фізичну особу-підприємця, зокрема види діяльності (крім електронних резидентів (е-резидентів).

З 01 січня 2014 року використовується національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (далі – КВЕД ДК 009:2010), а Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 № 375 (далі – КВЕД ДК 009:2005), втратив чинність у зв’язку із закінченням строку його дії (до 01.01.2014).

КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаці восьмий, десятий  пункту 1 КВЕД ДК 009:2010).

Відповідно до частини першої статті 19 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Водночас, види економічної діяльності на основі КВЕД ДК 009:2010 є обов’язковими для:

 зазначення їх у заяві про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування у разі обрання суб’єктом господарювання першої-третьої групи платника єдиного податку (підпункт 5 пункту 298.3 статті 298 ПКУ;

 визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності (пункт 3 Порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2012 року № 237) тощо.

Чи застосовуються штрафні санкції у період дії воєнного стану?

Відповідно до норм абзацу віcімнадцятого підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 12.05.2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до  Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (набрав чинності 27.05.2022), визначено, що  у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок, до платників податків застосовується відповідальність згідно з ПКУ, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючи органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПКУ (вчинення діяння (дії або бездіяльність) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору)), що звільняють від фінансової відповідальності. 

При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Тобто, починаючи з 27.05.2022 року  і на період дії воєнного стану «карантинний» мораторій щодо незастосовування штрафних санкцій, зокрема, за порушення вимог законодавства в частині нарахування, декларування та сплати податків, зборів, платежів, не  застосовуються. 

Відповідно, платники податків не звільняються від застосування до них штрафних санкцій за:

- неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності (стаття 120 ПКУ);

- за несплату узгодженої суми грошового зобов’язання (стаття 124 ПКУ);

- за заниження податкового зобов’язання (стаття 123 ПКУ), у тому числі, за звітні (податкові) періоди, які припадають до 24 лютого 2022 року, з урахуванням умов, за яких платники у період до припинення або скасування воєнного стану на території України звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання своїх податкових обов’язків, визначених підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX  ПКУ.

При цьому, у разі дотримання платниками податків термінів подання податкової звітності, але недотримання термінів сплати податкових (грошових) зобов’язань на підставі такої звітності, до платників податків застосовуються штрафні санкції відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПКУ та не застосовуються – відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПКУ, та навпаки.

У відповідності до вимог пункту 11 Підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Який порядок засвідчення перекладу українською мовою документа, що посвідчує особу іноземця та подається до податкових органів з метою отримання РНОКПП?

Відповідно до пункту 70.5 статті 70 ПКУ та пункту 1 розділу VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), яка не включена до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, зобов’язана особисто або через представника подати до відповідного контролюючого органу облікову картку фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР (додаток 2 до Положення № 822), яка є водночас заявою для реєстрації у Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство).

Іноземці та особи без громадянства подають документи до головних управлінь ДПС в областях та місті Києві. Іноземці та особи без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання в Україні, можуть реєструватись як платники податків у державних податкових інспекціях у районах, містах, районах у містах, об’єднаних державних податкових інспекціях, що відповідають місцю проживання в Україні, зазначеному в посвідці (пункт 8 розділу III Положення № 822).

Іноземці та особи без громадянства для реєстрації додають до Облікової картки документ, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку його переклад українською мовою (після пред’явлення повертається) і копію такого перекладу (крім осіб, які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні).

Статтею 79 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» із змінами та доповненнями та главою 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено порядок нотаріального засвідчення вірності перекладу документа.

Зокрема, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.

Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. При цьому, перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.

Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається і закінчуватися підписами. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Чи повинен ФОП, який припиняє підприємницьку діяльність закривати рахунки у банках?

У разі припинення підприємницької діяльності, рахунки, що відкривалися для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємництва, підлягають закриттю. Рахунки, які були відкриті для власних потреб, обов’язковому закриттю не підлягають.

Відповідно до статті 69 ПКУ, банки та інші фінансові установи зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків – юридичної особи (резидента і нерезидента), у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

Порядок відкриття та закриття рахунків фізичним особам – користувачам (клієнтам банку) банками та небанківськими надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків (далі – надавач платіжних послуг) та особливості здійснення платіжних операцій за окремими рахунками користувачів регулюється Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162.

Фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької та для власних потреб (пункт 10 розділу І Інструкції № 162).

При цьому, забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб – резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані зі здійсненням підприємницької діяльності(пункт 24 розділу І Інструкції № 162).

Особа, яка відкриває рахунок фізичній особі, зобов’язана письмово повідомити надавача платіжних послуг про наявність або відсутність у власника рахунку статусу підприємця (пункт 28 розділу І Інструкції № 162).

Як проводиться перереєстрація юридичної особи в контролюючих органах в разі зміни місцезнаходження в межах одного району?

Відповідно до пункту 66.1 статті 66 ПКУ підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема:

     інформація органів державної реєстрації;

     документально підтверджена інформація, що надається платниками податків.

У разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з главою 6 ПКУ, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (ЄДР), та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний подати контролюючому органу, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів (пункт 66.5 статті 66 ПКУ).

Відповідно до статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в ЄДР містяться дані, зокрема, й про місцезнаходження юридичної особи.

При зміні платниками податків місцезнаходження в межах одного адміністративного району змінюються дані, що містяться у Єдиному банку даних юридичних осіб, але при цьому не змінюється їх основне місце обліку в контролюючих органах.

Порядок внесення змін до облікових даних платників податків встановлено розділом ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.

У разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік, крім змін, які вносяться до ЄДР, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. Додаткова реєстраційна заява за формами № 1-ОПП, № 5-ОПП подається з позначкою «Зміни» або за формою № 1-ОПН – з позначкою «Перереєстрація/зміни» (пункт 9.2 розділу IX Порядку).

Отже, стосовно платників податків, відомості про яких включаються до ЄДР:

     інформація про зміну місцезнаходження оновлюється в контролюючих органах на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора, в порядку, визначеному Законом № 755.

Стосовно платників податків, відомості про яких не включаються до ЄДР, інформація про зміну місцезнаходження оновлюється на підставі уточнених документів та заяви за формами № 1-ОПП, № 5-ОПП або за формою № 1-ОПН.

До якого бюджету сплачується  податковим агентом ПДФО з доходів, виплачених за договорами земельного сервітуту?

Договірні відносини щодо користування земельними ділянками визначаються цивільно-правовими угодами, зміст та порядок укладення яких регулюються Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до розділу III Земельного кодексу одним із видів прав на землю є право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 401 ЦКУ передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Особа, яка користується сервітутом, зобов’язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина третя статті 403 ЦКУ).

Також частиною четвертою статті 101 Земельного кодексу передбачено, що власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім доходів, визначених статтею 165 ПКУ (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).

Крім того, вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ.

Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку на доходи фізичних осіб 18 відсотків, визначену в статті 167 ПКУ та ставку військового збору 1,5 відсотка, встановлену підпунктом 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу. 10 розділу XX ПКУ (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ).

Згідно з підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 ПКУ юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених ПКУ, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Підпунктом 168.4.9 пункту 168.4 статті 168 ПКУ визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані податковим агентом з доходів, або фізичною особою, яка отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом або такою фізичною особою до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису).

Які строки проведення виїзних (невиїзних) планових та позапланових перевірок?

        Відповідно до абзаців першого і другого пункту 75.1 статті  75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
        Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПКУ, а фактичні перевірки – ПКУ та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
        Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 ПКУ (пункт 77.7 статті 77 ПКУ).

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 ПКУ (пункт 78.6 статті 78 ПКУ).

Відповідно до п. 82.1 ст. 82 ПКУ тривалість перевірок, визначених у статті 77 ПКУ, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва – 10 робочих днів, інших платників податків – 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 ПКУ, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва – не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків – не більш як на 10 робочих днів.

Згідно з абзацами першим – восьмим пункту 82.2 статті 82 ПКУ тривалість перевірок, визначених у ст. 78 ПКУ, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва – 5 робочих днів, для фізичних осіб – підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому – восьмому цього пункту, – 3 робочі дні, інших платників податків – 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 ПКУ, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва – не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків – не більш як на 5 робочих днів.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПКУ, для фізичних осіб-підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абзацом першим пункту 82.2 статті 82 ПКУ, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:

платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;

платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість;
   в контролюючих органах відсутня податкова інформація щодо:
  використання платником податку найманої праці фізичних осіб;
        відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг/електронних гаманцях в емітентах електронних грошей.

Отже, тривалість документальної планової перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва – 10 робочих днів, інших платників податків – 20 робочих днів.

Продовження строків проведення документальної планової перевірки можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва – не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків – не більш як на 10 робочих днів.

Тривалість документальної позапланової перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва – 5 робочих днів, для фізичних осіб – підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому – восьмому пункту 82.2 статті 82 ПКУ, – 3 робочі дні, інших платників податків – 10 робочих днів.

 Продовження строків проведення документальної позапланової перевірки можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва – не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків – не більш як на 5 робочих днів.

  У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три робочі дні до дня її завершення або якщо надіслані у порядку, передбаченому абзацом першим пункту 44.7 статті 44 ПКУ, документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три робочі дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки може бути додатково продовжено до строків, встановлених пунктом 82.2 статті 82 ПКУ, на строк три робочі дні (абзац дев’ятий пункту 82.2 статті 82 ПКУ).

Чи включаються до податкової знижки витрати на лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19?

Пунктом 20 підрозділу I розділу XX «Перехідні положення» податкового кодексу України установлено, що за результатом 2022 року при реалізації права на податкову знижку відповідно до положень статті 166 ПКУ до податкової знижки платника ПДФО у звітному податковому році в повному обсязі включаються витрати на лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, придбання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, необхідних для лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого або витягу з Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я, витрати на вакцинування для профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також витрати на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховику-резиденту за договорами страхування на випадок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, такого платника податку та членів його сім’ї першого ступеня споріднення.

Який порядок та періодичність проведення документальних планових перевірок?

     Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

     План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
     Абзацом першим пункту 77.2 статті 77 ПКУ визначено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
     Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім – не частіше ніж раз на два календарних роки, високим – не частіше одного разу на календарний рік (абзац другий пункту 77.2 статті 77 ПКУ).
     Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац третій пункту 77.2 статті 77 ПКУ).
     Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.09.2020 № 548).

Платники податків – юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше 5 відсотків  від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше 5 відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45 «Податкова адреса», 49 «Подання податкової декларації до контролюючих органів», 50 «Внесення змін до податкової звітності», 51 «Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків – фізичним особам», 57 «Строки сплати податкового зобов’язання» ПКУ (абзац сьомий пункту 77.2 статті 77 ПКУ).
     Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов’язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов’язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (пункт 77.3 статті 77 ПКУ).

Пунктом 77.4 статті 77 ПКУ визначено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 77.5 статті 77 ПКУ).

Порядок координації одночасного проведення планових перевірок (ревізій) контролюючими органами та органами державного фінансового контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 805.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПКУ. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 ПКУ (пункт 77.6 статті 77 ПКУ).

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені ст. 82 ПКУ (пункт 77.7 статті 77 ПКУ).

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 ПКУ (пункт 77.8 статті 77 ПКУ).

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 ПКУ (пункт 77.9 статті 77 ПКУ).

Підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 ПКУ реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо:

           а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 ПКУ, за умови сплати суми податкових зобов’язань у випадках, визначених цим розділом;

           б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов’язань із податку у випадках, визначених цим розділом;

           в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати ПДВ;

           г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з ПДВ та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту;

           ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;

           д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута;

           е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб’єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;

           є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;

           з) припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 ПКУ) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПКУ анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 статті 184 ПКУ, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у пунктах «б» – «з» пункту 184.1 статті 184 ПКУ, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Якщо щодо особи, зареєстрованої платником податку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи (крім перетворення) або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця або якщо до реєстру платників єдиного податку внесено запис про застосування спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати ПДВ, анулювання реєстрації проводиться контролюючим органом автоматично на підставі відповідних відомостей, отриманих згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» або за даними реєстру платників єдиного податку.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату:

подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації;

зазначену в судовому рішенні;

припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку;

що передує дню втрати особою статусу платника ПДВ;

державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

При цьому датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше.

Відповідно до пункту 184.3 статті 184 ПКУ контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, який подав заяву про анулювання реєстрації якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 статті 184 ПКУ.

У разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації контролюючий орган протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації подає такому платникові податку вмотивовану письмову відмову в анулюванні реєстрації з поясненнями із зазначеного питання (пункт 184.4 статті 184 ПКУ). Контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника податку, зобов’язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (пункт 184.10 статті 184 ПКУ).

Чи обов’язково отримувати РНОКПП фізичній особі, яка не отримує доходів та не має обов’язку щодо сплати податків?

Якщо фізична особа (в т.ч. малолітня особа) не має обов’язків щодо сплати податків, не отримує доходів, що підлягають оподаткуванню, та не підпадає під визначення платника податків, то підстав для включення відомостей про неї до Державного реєстру немає. ПКУ не передбачена обов’язкова реєстрація громадян у Державному реєстрі ні з моменту їх народження, ні з настанням певного віку.

Відповідно до пункту 70.1 статті 70  ПКУ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб – платників податків.

До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:

        громадянами України;

        іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;

        іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов’язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ (пункт 15.1        стаття 15 ПКУ).

Згідно з пунктом 2 розділу I Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, Державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються ПКУ та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Яка передбачена відповідальність у разі видачі фіскального чеку, в якому відсутні обов’язкові реквізити, в тому числі акцизний податок?

        Відповідно до статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані, зокрема проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

        Форма та зміст фіскального касового чека на товари (послуги) (далі – фіскальний чек) та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов’язковим, встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13.

        Обов’язкові реквізити фіскального чека визначені пунктом 2 розділу II Положення № 13. При цьому у фіскальному чеку зазначаються обов’язкові реквізити, зокрема: назва та адреса господарської одиниці; назва та кількість товару, який реалізується; вартість проданого товару; код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством); ставки та суми податку на додану вартість та акцизного податку.

        Крім того, для суб’єктів господарювання роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (суб’єкти господарювання, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), фіскальний чек повинен містити окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальну суму такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Податковим кодексом України. За потреби дозволяється використовувати скорочення.

        Разом з тим, у разі відсутності в документі хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу I Положення № 13).

        Пунктом 1 статті 17 Закону № 265 передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій, що застосовуються до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) з порушенням вимог Закону № 265, за рішенням відповідних контролюючих органів, яка застосовується в таких розмірах:

        у разі встановлення в ході перевірки факту, зокрема, невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання:

        100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими п. 1 ст. 17 Закону № 265, товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;

        150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими п. 1 ст. 17 Закону № 265, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.

        Також, за порушення вимог Закону № 265 посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг притягуються контролюючими органами до адміністративної відповідальності (стаття 26 Закону № 265).

        Відповідно до ст. 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення  до осіб, які здійснюють розрахункові операції з порушенням встановленого законом порядку проведення розрахунків, застосовується штраф в розмірі від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб – від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

        Дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Який порядок сплати податку на прибуток при виплаті дивідендів?

Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлений у пункті 57.1 прим. 1 статті 57 ПКУ.

Відповідно до підпункту 57.1 прим. 1.1 пункту 57.1 прим. 1 статті 57 ПКУ у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 ПКУ.

Згідно з підпунктом 57.1 прим. 1.2 пункту 57.1 прим. 1 статті 57 ПКУ крім випадків, передбачених підпунктом 57.1 прим. 1.3 пункту 57.1 прим. 1 статті 57 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від’ємного значення об’єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.1 прим. 1.3 пункту 57.1 прим. 1 статті 57 ПКУ), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована відповідно до принципу «витягнутої руки» в операціях, визнаних відповідно до статті 39 ПКУ контрольованими. Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 136.1 статті 136 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 ПКУ.

Положення пункту 57.1 прим. 1.1 статті 57 ПКУ поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому, якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями пункту 57.1 прим. 1 статті 57 ПКУ, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Підпунктом 57.1 прим. 1.5 пункту 57.1 прим. 1 статті 57 ПКУ визначено, що авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до пункту 141.4 статті 141 ПКУ або міжнародних договорів України.

Як оподатковуються доходи фізичних осіб – резидентів, отриманих за межами України?

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність – це, зокрема, діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України від 07 лютого 1991 року № 698-ХII «Про підприємництво» (частина друга ст. 5 Закону № 959).

Відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (далі – НБУ), прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Принципи валютного регулювання, які викладені у ст. 2 Закону № 2473, передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Частиною третьою ст. 4 Закону № 2473 передбачено, що резиденти з урахуванням обмежень, визначених Законом № 2473 та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається НБУ (частина четверта ст. 5 Закону № 2473).

Постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, яке визначає заходи захисту, запроваджені НБУ, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Відповідно до п. 16 розділу I Положення № 5 розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.

Пунктом 23 Положення № 5 передбачено, що грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

При цьому термін «товар» уживається у значенні, визначеному Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до ст. 1 товар – це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі) (п. 2 розділу I Положення № 5).

Виходячи із зазначеного, чинним законодавством не заборонено фізичним особам – резидентам відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Водночас кошти за операціями суб’єктів господарювання – резидентів, зокрема з експорту товарів (послуг), підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України.

Валютний нагляд та застосування заходів впливу за порушення вимог валютного законодавства здійснюються згідно з нормами, врегульованими ст.ст. 11 та 15 Закону № 2473 відповідно.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 ПКУ).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Таким чином, для фізичної особи – підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються у національній валюті України.

Показники, виражені в іноземній валюті, перераховуються у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на дату їх отримання.

Одночасно зауважуємо, якщо кошти, отримані за зовнішньоекономічними контрактами, зараховані на рахунок, відкритий у системі WISE, а не на валютний рахунок для здійснення підприємницької діяльності у банку України, то такі кошти не включаються до доходу фізичної особи-підприємця – платника єдиного податку, але оподатковуються за правилами, встановленими для платників податків – фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом IV ПКУ, відповідно до п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи, отримані з джерел за межами України.

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 ПКУ.

Також зазначені доходи є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Згідно із п. 164.4 ст. 164 ПКУ під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Отже, дохід, отриманий фізичною особою – резидентом з джерел за межами України, включається до загального річного оподатковуваного доходу як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Зауважуємо, що питання віднесення переказів за допомогою сервісів WISE/REVOLUT/ PAYONEER до грошових розрахунків відноситься до повноважень Національного банку України.

Запорізькі торговельні компанії і підприємці сплатили до бюджетів громад 44 мільйони гривень акцизного податку

У січні-квітні від реалізації підакцизної продукції до місцевих бюджетів регіону надійшло 44 мільйони 195 тисяч гривень акцизного податку. Як повідомив в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Руслан Рачинський, у квітні запорізькі компанії і підприємці перерахували до скарбниць громад близько 10 мільйонів гривень.

З початку року фахівці податкової служби області провели 398 перевірок з питань дотримання суб'єктами господарювання законодавчих норм, що регулюють обіг підакцизних товарів. За виявлені порушення сума донарахованих санкцій склала 1 мільйон 783,6 тисячі гривень.

Нагадаємо, 22 травня – останній день подання декларації акцизного податку за квітень 2023 року. А граничний термін сплати акцизного податку за квітень 2023 року спливає 30 травня.

Детальні роз'яснення і повідомлення щодо оподаткування читайте на субсайті податкової служби Запорізької області: https://zp.tax.gov.ua.

Головне управління ДПС у Запорізькій області

Запоріжці перерахували до бюджету 220 мільйонів гривень військового збору

З початку року запорізькі платники податків спрямували до державного бюджету 219 мільйонів 700 тисяч гривень військового збору. Як повідомив в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Руслан Рачинський, лише у квітні запоріжці сплатили 58 мільйонів 200 тисяч.

Нагадаємо, ставка військового збору становить 1,5 відсотка від суми доходів, що підлягають оподаткуванню. Це, зокрема, заробітна плата, іноземні доходи, суми винагород та інших виплат, нарахованих відповідно до умов цивільно-правового договору, а також пасивні доходи, у тому числі, роялті, дивіденди, страхові виплати та інші. Платниками збору є фізичні особи-резиденти та нерезиденти, які отримують доходи в Україні.

Також зазначимо, 30 травня – останній день сплати за квітень 2023 року податковим агентом військового збору, у разі якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку

Актуальні роз'яснення та повідомлення з питань сплати податків читайте на субсайті податкової служби Запорізької області: https://zp.tax.gov.ua.

Головне управління ДПС у Запорізькій області

Надходження ПДВ від запорізького бізнесу перевищили 752 мільйони гривень

За чотири місяці запорізькі компанії і підприємці сплатили до державного бюджету 752 мільйони 300 тисяч гривень податку на додану вартість. Як зазначив в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Руслан Рачинський, за попередній місяць до бюджету надійшло 167 мільйонів гривень.

З початку року надходження ПДВ у загальних доходах держбюджету склали майже 35 відсотків.

Нагадаємо, 22 травня – останній день подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2023 року. А граничний день сплати податку на додану вартість за квітень 2023 року припадає на 30 число.

Також зазначимо, у податковій службі працюють "гарячі лінії" з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. Номери територіальних органів ДПС – за посиланням: https://tax.gov.ua/others/kontakti/perelik-garyachih-liniy.

Читайте більше інформації про нарахування і сплату податків на субсайті податкової служби Запорізької області: https://zp.tax.gov.ua.

Головне управління ДПС у Запорізькій області

Підприємства Запорізької області сплатили 269 мільйонів гривень податку на прибуток

За чотири місяці запорізькі суб'єкти господарювання перерахували до бюджетів усіх рівнів 269 мільйонів 594 тисячі гривень податку на прибуток.

Як зазначив в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Руслан Рачинський, до державного бюджету сплачено 228 мільйонів 526 тисяч гривень, до місцевих бюджетів надійшло понад 41 мільйон гривень.

У квітні підприємства регіону спрямували до бюджетів майже 25 мільйонів гривень податку на прибуток.

Нагадаємо, 22 травня завершується термін сплати податку на прибуток за I квартал 2023 року, податку на прибуток підприємств за угодою про розподіл продукції за I квартал 2023 року, а також частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності за I квартал 2023 року. А 31 травня – останній день сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств з пунктів обміну іноземних валют за травень 2023 року.

Отримуйте більше податкової інформації на субсайті Головного управління ДПС у Запорізькій області: https://zp.tax.gov.ua.

Головне управління ДПС у Запорізькій області

З доходів запорізьких платників державний бюджет отримав

800 мільйонів гривень

У січні-квітні запорізькі платники податків спрямували до державного бюджету 802 мільйони гривень податку на доходи фізичних осіб.

Як повідомив в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Руслан Рачинський, до бюджету надійшло майже 787 мільйонів гривень ПДФО та 15,4 мільйона гривень податку на доходи фізичних осіб у вигляді депозитних процентів вкладників фінансових установ.

У квітні запоріжці сплатили близько 213 мільйонів гривень ПДФО та 4 мільйони гривень податку на доходи фізичних осіб з нарахованих процентів.

Нагадаємо, 30 травня завершується граничний термін сплати за квітень 2023 року податку на доходи фізичних осіб від оподаткування доходів, нарахованих у вигляді:

- процентів на поточний або депозитний банківський рахунок;

- процентів на вклади члена кредитної спілки.

Також цього дня спливає строк сплати за квітень 2023 року податковим агентом податку на доходи фізичних осіб, у разі якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку.

Детальну інформацію з питань оподаткування читайте на субсайті податкової служби Запорізької області: https://zp.tax.gov.ua.

Головне управління ДПС у Запорізькій області

Інформаційні матеріали про переваги офіційного оформлення

трудових відносин та наслідки використання незадекларованої праці

Задекларована праця допомагає розвивати бізнес

Створили нові робочі місця з високою зарплатою? Менше витрати на сплату ЄСВ.

У разі працевлаштування працівників на нові робочі місця з заробітною платою в розмірі не менше ніж три мінімальні протягом наступних 12 календарних місяців вам компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску.

Задекларована праця допомагає розвивати бізнес

Працевлаштували переміщених осіб – можете компенсувати витрати на оплату їх праці.

Ви маєте право на компенсацію витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб у розмірі 6700 гривень щомісяця за кожну працевлаштовану особу упродовж двох місяців.

« повернутися